Кому не варто говорити про релігію, науку та медицину
Є така думка, що лікарі, психологи, тренери й вчителі — це роботи або суперлюди. У них не має бути ніяких емоцій, втоми і права на помилку. Завжди спокійні, терплячі, лояльні, розуміючі, виважені — ось що від них очікується. А якщо поводяться по-людськи, як ми з вами, — це одразу викликає обурення. Чому? Бо є очікування, що спеціаліст — це згусток контролю, розуму і всесильності. Звучить так, ніби він Бог, ні?
Моєму татові ампутували ногу через атеросклероз, і він часто жаліється на лікарів, що вони некомпетентні й погано працюють. Я люблю свого тата, але завжди кажу: «А що б ти робив, якби їх не було взагалі? Помер від гангрени?»
Або я часто отримую повідомлення: «Ти ж коуч, як ти можеш так грубо відповідати?» Так, я людина з професією тренера, а не всепрощаючий Бог без емоцій. Хоча, почекайте, навіть він від злості та розчарування спалював міста й влаштовував потопи.
Тому ні, народ, такі очікування від спеціалістів — недоречні. Професія не робить людину автоматично всесильною істотою без людських якостей. І так, цей допис — мій сьогоднішній крик душі.
По-перше, подякуйте цим людям, що вони взагалі взяли на себе відповідальність вчитись та лікувати вас і готові до помилок, за які ви їх караєте. Чи мали б ви шанс на порятунок, якби не ці люди? Вони вам взагалі-то нічого не винні! Проте лише завдяки цим людям у вас є хоч якийсь шанс на допомогу, лікування та краще життя. Вони обирають цей шлях попри страх і тиск, досліджують, помиляються, виправляються, але таки рухають систему вперед.
Уявіть, що ви захворіли, але не можете купити ліки від «поганих фармкомпаній, які змовились та хочуть заробити на вас гроші». Уявіть, що потрібна операція, але немає жодної людини, яка погодилась би вчитись на лікаря 10+ років, а потім ще й рятувати вас. Які у вас тоді шанси? Ви можете скільки завгодно говорити про змови й «альтернативні істини», але все, чим ви зараз користуєтесь — від антибіотиків до смартфона — результат роботи науковців і спеціалістів.
І по-друге, змініть нереалістичні очікування від лікарів, психологів, коучів, вчителів, тренерів та інших спеціалістів, які працюють з людьми. Вони теж мають емоції, роблять помилки, хворіють, втомлюються, дратуються. Вони такі самі люди, як і ви, просто обрали важкий шлях — допомагати іншим.
Так, я вчусь на лайф-коуча і психолога. Так, у мене є освіта нутриціолога і тренера. Так, у мене є освіта в сфері управління бізнесом і маркетингу. І як спеціаліст хочу сьогодні сказати: мене дратують неосвічені люди без критичного мислення. Так, дратують. Маю право на цю емоцію і не зобов’язана завжди бути лагідною і терплячою до невігластва, як би мені цього не хотілось.
Так, я роздратована, бо втомилась чути лекції про Бога, душу і «так влаштований світ» від людей, які не знають, що таке науковий метод, перевірка гіпотез і когнітивні викривлення. Ви спочатку пройдіть курс з релігієзнавства, розберіться хоча б у трьох світових релігіях, почитайте Біблію, Коран, Тору, а ще — філософію релігії, історію церков та сект. Потім пройдіть кілька курсів з методології науки, розберіться, як взагалі формується знання, і лише тоді щось аргументовано розповідайте.
Я не хочу нічого чути про здоров’я і харчування від людей без освіти нутриціолога, дієтолога чи лікаря, які надивились відео в Інстаграмі й тепер намагаються вести демагогію, спираючись на «власні гіпотези».
Знаєте, чому? Бо в цих людей немає достатньої бази знань і практики. А простими словами — вони некомпетентні. Не згодні? Думаєте, що достатньо освічені? Це легко перевірити. Покажіть дипломи та сертифікати. Покажіть, скільки профільної літератури опрацьовано. Покажіть публікації, дослідження та практичний досвід. Немає? Тоді прислухайтесь до тих, у кого це є, та не повчайте їх. А, ви маєте «власну думку»? Добре. Але тоді будьте послідовні: не користуйтесь досягненнями науки, лікуйтесь молитвами, харчуйтесь інтуїтивно і вирішуйте психологічні проблеми «енергіями», що б це не значило. Але не треба тоді одночасно знецінювати спеціалістів, а потім бігти до них, коли стає страшно і потрібна реальна допомога.
Правда ж одна: у питаннях, де є перевірювані дані — як у медицині, харчуванні, психології та інших напрямках — «власна думка» без знань — це небезпечний шум. Це не плюралізм. Це ефект Даннінга—Крюґера, коли люди з низьким рівнем компетентності переоцінюють себе і не бачать меж власного незнання. А ще це спосіб знизити тривогу і менше напружуватись та не витрачати час на навчання: прості релігійні, змовницькі чи магічні пояснення дають ілюзію контролю.
Чому мене це тригерить? Це не «злість на людей», це реакція на інтелектуальну безвідповідальність. І тут не йдеться про повагу до різних поглядів, як зараз модно говорити. Тут про відповідальність. Єдине, що може сказати людина без знань: «Я в цьому не розбираюсь». І єдине нормальне питання: «Де мені отримати освіту або консультацію спеціаліста?» Все.
